Цитати
На кадрах видно, як російський окупант свідомо стріляє в голову українському військовополоненому
акцентував Лубінець
Росія має відчути наслідки своїх воєнних злочинів негайно! Кожен злочин буде розслідуваний, кожен винний – покараний
наголосив Лубінець
Відео, що шириться у соцмережах, свідчить про свідоме вбивство беззахисних українських військовополонених. Це грубе порушення Женевської конвенції та всіх норм міжнародного гуманітарного права
зауважив Лубінець
Кожен злочин буде розслідувано. Кожен винен – покараний
підсумував Лубінець
Як Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, я вже звернувся до ООН, Міжнародного комітету Червоного Хреста. Росія має відчути наслідки своїх воєнних злочинів негайно
заявив ЛубінецьКонтингент там, звісно, великий, само собою. Тому, що Крим є фактично пунктом базування, та базою підскоку до безпосередньо лінії бойового зіткнення. Тому там звісно постійно перебувають різні підрозділи. Не слід забувати, що в Криму базується морська піхота Російської федерації, 810-а бригада, яка фактично вже є дивізією. Її дуже сильно розширили, туди постійно набирають людей
сказав Плетенчук
Це можуть бути контрдиверсійні заходи під виглядом навчань. Практика показує, що такий кейс може мати місце з великою долею вірогідності
наголосив військовийГоловне, що попри те, що окупанти кажуть, що перевезли туди (в Крим – УНІАН) 1 млн росіян – незаконне на постійне місце проживання, не слід забувати, що в Криму все одне залишається велика кількість українських громадян. Серед яких багато патріотів своєї країни
сказав речникВони сказали, щоб руки були на кермі, щоб ми не дивилися їм в обличчя, боялися, що ми їх запам'ятаємо. На кожному блокпості мені треба було зупинитися і сказати, що ми їдемо родинами, що нам дозволили. Тоді ми не розуміли, що їдемо на зустріч своїй смерті
зауважує Наталія Гулак
Коли ми повернулися в будинок, вони вже виносили з будинку все, що могли, вони вже були одягнені в наш одяг, виносили алкоголь, все, що їм подобалося. Ми пішли в погреб і залишилися там до ранку, бо був сильний бій, ми не могли нікуди їхати. Ввечері до нас привели наших сусідів – Тетяну Сичевську з родиною. Ми переночували і наступного дня, 11 березня нам дозволили виїхати
розповідає ГулакЦе було тяжко, це все перед очима, скільки їх (російських військових – ред.) там ходило, вони в будинках жили, вони все брали, розкидали, крали, але це нічого не варто. Ліпше хай би будинків не було, а були живі рідні. Ми мали чудову родину, росіяни назавжди знищили її. Я хочу, щоб вони відповіли за цей злочин, перед нами і всіма, хто втратив своє життя
втираючи сльози розповідає жінкаЦе було не просто, бо люди роз’їхалися по всій Україні, по всьому світі. Вони були поранені, вони лікувалися, тільки через декілька місяців почали повертатися і ми поступово людей опитували
додає Ірина Довгань